Алкоголізм – серйозне захворювання. Це залежність із боку психічної та фізичної сфери. Хвороба призводить до соматичних, психічних патологій. Систематичне зловживання спиртним повністю змінює спосіб життя. Зміни переважно на гірший бік.
Часте вживання спиртного - фактор, що провокує розбудову зв'язків у головному мозку. Результат - людина відчуває непереборне потяг до алкоголю. Органи та системи руйнуються. Особистість падає вниз соціальними сходами. Взаємини із сім'єю, друзями значно погіршуються.
Можливість самостійно припинити пити алкоголь
У країнах СНД люди зі згубними залежностями рідко звертаються за допомогою до лікарів та наркологів. Причини – страх постановки на облік у наркології, відсутність фінансів для лікування, лінь та ін. Припинити зловживати алкоголем самостійно непросто.
У лікуванні важливе місце займає сила волі, бажання, мотивація кинути. Але перерахованих чинників замало. Суть терапії полягає у корекції світогляду, сприйняття світу та власної особистості. Важливо здійснити пошук глибинних причин алкоголізму. Перелічені моменти важко розібрати самостійно психотерапевта-нарколога. До того ж фізичну залежність усувають лише медикаментозним шляхом. Потрібно проводити ретельну медичну детоксикацію.
Імовірність виходу з алкогольної залежності невелика навіть при роботі з лікарями та психологами. Ефективність терапії збільшується за наявності факторів:
- стійка, що підкріплюється мотивація на одужання;
- кваліфікована медична допомога;
- своєчасний початок лікування;
- опрацювання внутрішніх конфліктів особистості;
- виявлення причин алкоголізму;
- регулярне відвідування психотерапевта;
- підтримка родичів та друзів без співзалежності;
- усвідомлення цілей одужання;
- поєднання медичних методів лікування із психотерапевтичним підходом;
- зміна способу життя пацієнта.
Бажано кидати вживати спиртне різко. Поганий варіант – поступове зниження дозування, частоти алкоголю. Поступово знижувати дозування – небезпечно. Результат процесу - рецидиви запою, що повторюються. Коригувати, пом'якшити симптоми абстинентного синдрому можна. Рекомендується проводити детоксикаційну терапію медичними методами.
Потенційний алкоголік або людина зі схильністю до алкоголізму нерідко схильний до стереотипів, пов'язаних із вживанням спиртного. Поширені міфи про алкоголь:
- міцні напої – необхідна частина святкування;
- алкоголь допоможе усунути надмірну сором'язливість - це міф, заснований на самонавіянні;
- спиртні напої допомагають легше пережити стреси;
- деякі види алкоголю корисні - згідно з багатьма дослідженнями, користь червоного вина або невеликих доз хорошого коньяку сьогодні спірна.
Проблема алкоголізму є досить складною. Тому у її вирішенні рекомендується використовувати одночасно кілька методів. Важливим є комплексний підхід, виявлення причин залежності. Існують причини початку захворювання:
- Психологічна сторона – хвороба розвивається на тлі складнощів з адаптацією, слабкою силою волі, внутрішньоособистісних проблем, неправильного виховання дитини у дитинстві. Ризики вищі у осіб, схильних до депресії, неврозів.
- Соціальні чинники - до них відносять негативний вплив реклами, особливості національних традицій та сімейних звичок. Вважається, що особи без гарної роботи перебувають у зоні ризику розвитку алкоголізму.
- Стреси в особистому житті, на роботі – люди нерідко підтримують хибне переконання у тому, що алкоголь допоможе пережити стрес.
- Фізіологічні особливості організму, біохімічні процеси.
- Часто – генетична схильність, якщо у сімейному анамнезі був присутній алкоголізм.
Дослідники підкреслюють, що нерідко є кілька з перелічених факторів розвитку захворювання. Можна помітити "тривожні дзвіночки", що сигналізують про початок формування хвороби. Спочатку у потенційного алкоголіка зростає кількість свят, що відзначаються вживанням спиртного.
Алкоголізм на першій стадії виправдовується хворою людиною за допомогою "приводів" для випивки. Друга тривожна ознака - посилюються негативні риси характеру особистості. У алкоголіка починають виникати проблеми у спілкуванні на роботі, у сім'ї. Людина стає нервовою, агресивною, дратівливою. Настрій переважно негативний, підвищується лише після випивки спиртного.
Наступна тривожна ознака – людина поступово втрачає контроль над дозами вживаного алкоголю. На перших стадіях хвороби алкоголік здатний вчасно зупинитись пити. Пізніше така навичка втрачається.
На другій-третій стадії залежності виразно помітні порушення стану здоров'я. Страждає не лише фізіологічна сфера, а й психічна. Виникають соматичні проблеми. Неминуча депресія, інсомнії та ін.
Рекомендації – як кинути пити
Спочатку варто бути готовим до того, що швидко та легко усунути залежність – нездійсненне завдання. Алкоголізм середнього та високого ступеня тяжкості вилікувати без допомоги лікарів практично неможливо. Деякі фізичні та психічні наслідки адикції не коригуються.
Обов'язковим є усвідомлення потреби одужання. Без розуміння цілей терапії та жорсткої мотивації ніяке лікування не буде ефективним. Корисні рекомендації для самостійної допомоги у лікуванні алкоголізму:
- Усунути спілкування з друзями, які страждають на алкоголізм. Не можна проводити час у компаніях, у яких часто вживається алкоголь.
- Щоб не наражатися на спокусу, варто навчитися відмовлятися, вміти говорити "ні".
- Скоригувати режим роботи та відпочинку. Важливим є повноцінний, здоровий сон, правильні способи відпочинку.
- Почати займатися спортом або знайти інші безпечні джерела насолоди.
- Пропрацювати особисті методи боротьби зі стресами.
- Варто знайти потужні стимули для усунення залежності та постійно їх обмірковувати.
- Вести щоденник, у якому будуть записи про те, які позитивні зміни відбуваються за добу-дві.
- Скоригувати раціон харчування – варто обмежити кількість солодкого, кофеїну.
- Змінити порядок дня, включати у свій графік прогулянки на свіжому повітрі.
- Виділити час для пошуку нових хобі, захоплень, пробувати нові заняття.
- Відмовитися від занять та їжі, які нагадують про алкоголь – важливу роль відіграють асоціації.
Існують психологічні методи для самостійної корекції алкоголізму. Наприклад, "скарбничка тверезості". У разі виникнення думок про алкоголь у цю скарбничку рекомендують кидати гроші. На перших етапах помірності спостерігаються болючі наслідки:
- запаморочення;
- підвищений тиск;
- занепокоєння;
- тривожність;
- розлади ШКТ.
Такі симптоми варто просто пережити. Допускається корекція не сильними медичними препаратами. Щоб підібрати оптимальний засіб для лікування алкоголізму, варто звернутися до лікаря-нарколога. Оскільки кожен організм відрізняється з інших, методи різняться. Займатися самолікуванням небажано.
Важливо зайняти той час, який раніше витрачався на розпивання алкоголю. Потрібно знайти заняття, яке викличе сильну пристрасть, захопленість, зацікавленість. За відсутності такого захоплення можна зайнятися простими, побутовими речами. Наприклад: почати ремонт, змінити сантехніку, зробити генеральне прибирання, приготувати смачну страву та ін. Проте вилікувати алкоголізм одними лише вольовими зусиллями - це те саме, що подумки і зусиллям волі позбутися апендициту.
Алкогольні напої вбудовуються у хімічні зв'язки у сірій речовині мозку. Регулярні дози наркотику викликають сильну фізичну залежність. Тому варто хоча б 1-2 рази проконсультуватися з лікарем.
Почати можна з лікаря-терапевта, який пізніше перенаправить до іншого фахівця. Лікар здатний оцінити тяжкість проблеми, надати початкові рекомендації. Для самодіагностики захворювання слід відповісти самому собі на кілька важливих питань:
- Наскільки регулярно я відчуваю потребу у випивці?
- Чи можу я контролювати кількість випитого алкоголю та вчасно зупинитись?
- Чи відчуваю себе погано фізично/психічно, якщо не можу отримати чергову дозу алкоголю?
Варто підготуватися до того, що не за горами синдром відміни. Це неминуча частина помірності від наркотику. Усунути симптоми абстиненції здатна лише медикаментозна детоксикація – виведення залишкових речовин після вживання алкоголю. Перерва у вживанні спиртного тягне за собою симптоми відміни: тремор рук і ніг, судоми, розлади шлунково-кишкового тракту, нудоту, головний біль та ін. Тому бажано проводити перерви в спеціалізованій клініці, умови стаціонару вважаються найбільш оптимальними.
За відсутності фінансів є варіант приєднатися до безкоштовних чи недорогих групових зборів "анонімних алкоголіків". На перший погляд подібні зустрічі видаються смішними та малоефективними. Але вони є досить результативними, оскільки на них збираються люди з однаковою проблемою залежності. Спільний пошук рішень, підтримка – відмінна допомога у боротьбі з алкоголізмом.
Лікування без кодування
Кодування – поганий варіант вирішення проблеми. Суть методу полягає в тому, щоб тимчасово заблокувати можливість отримання задоволення від наркотику. Кодування не допомагає змінити думку, сприйняття спиртного, не вирішує внутрішньоособистісні проблеми, не виявляє причини захворювання.
Методика виконує завдання тимчасового позбавлення фізичної залежності, але не усуває установку на саморуйнівну поведінку. Кожна хімічна залежність виходить з психологічному фундаменті.
Мінуси кодування також полягають у тому, що не передбачено нормалізації когнітивних можливостей, які порушені під час залежності. Препарати, які вводять у процесі кодування, здатні лише невеликий період блокувати задоволення від наркотику. Рецидив настає після того, як препарат перестає діяти.
Важливо зрозуміти, що для одужання від алкоголізму знадобляться місяці роботи над власною особистістю. Найефективнішим способом вважається медичне очищення організму, після якого слідує реабілітація, ресоціалізація залежної людини.
Ліки призначаються лікарем лише як підтримуючий метод - їх обов'язково поєднувати з психотерапією, ментальними практиками. Препарати допомагають подолати симптоми депресії, які часто поєднуються з алкоголізмом. Але самостійне призначення медичних препаратів – небезпечне. Самолікуванням можна погіршити ситуацію та завдати шкоди організму. Тільки лікар здатний правильно підібрати препарати, враховуючи особисті особливості організму пацієнта, на підставі анамнезу та аналізів.
Важливим є вміння розслаблятися, не вдаючись до розпивання спиртних напоїв. Щоб навчитися входити в релаксацію, можна зайнятися йогою, медитацією, відвідати психолога чи психотерапевта.
В основі алкогольної залежності, крім інших причин, - нестача позитивних емоцій, спричинена зниженим рівнем певних гормонів. "Гормони радості" виділяються у алкоголіка після вживання спиртних напоїв. Тому потрібно знайти інший спосіб, що допомагає продукувати ендорфіни.
Як допомогти п'ючому кинути пити
Алкоголізм - проблема, що стосується життя і самопочуття не тільки споживача. При цій патології часто страждають родичі, друзі алкоголіка. Члени сім'ї відчувають тривогу, провину за життя хворої людини. Часто подібні почуття переходять у співзалежність. Це стан, у якому родич прагне перекласти відповідальність за алкоголізм він. Співзалежність включає надмірну концентрацію на проблемі пацієнта. Людина у співзалежності дотримується переконання, що алкоголік загине без його допомоги. Але підтримка має бути правильною, щоб сприяти одужанню.
Алкоголізм відрізняється одним важливим моментом, який має враховуватись родичами пацієнта. Момент полягає в тому, що хворий повинен сам прийняти рішення позбавитися руйнівної залежності. Умовляння, звинувачення, сварки, спроби мотивувати виявляються безглуздими.
Ефективна позиція родича алкоголіка - сприймати залежність як хворобу, описану в Міжнародній класифікації хвороб, а не як розбещеність або негативну характеристику. Безглуздо висловлювати обурення, злість, образу.
Інша помилка членів сім'ї алкоголіка – виставляти хворій людині якісь "умови", влаштовувати перевірки на витримку. Вимагати від алкоголіка гарантії не варто. У такому разі він прийде до нарколога не за власним бажанням одужати, а лише для того, щоб заспокоїти родича.
Декілька коротких правил того, як варто вибудовувати стосунки з пацієнтом:
- не брати на себе відповідальність за взаємини пацієнта із соціумом - не дзвонити на роботу з повідомленнями про те, що він захворів, не позичати грошей тощо;
- визнати алкоголізм хворобою, що вимагає лікування, а чи не сприймати його як межу характеру;
- не загрожувати, не давати обіцянок;
- не залишати поза увагою черговий епізод розпивання алкоголю - бажано придумати якесь адекватне покарання;
- якщо ви ставите ультиматум - слід його виконувати (дружина обіцяє чоловікові-алкоголіку, що розлучиться з ним після запою, то при першому ж пияцтві вона повинна подати заяву на розлучення);
- виявляти негативне ставлення до будь-якого виду алкогольних напоїв;
- не потрібно влаштовувати скандальні ситуації після запою – ситуацію варто спокійно обговорити, висунути покарання;
- не вживати алкоголю на очах у пацієнта;
- не зберігати спиртні напої вдома;
- не приховувати проблему алкоголізму перед дітьми чи друзями сім'ї.
У сім'ї з алкоголіком часто вибудовуються нездорові стосунки. Нерідко це позиція "вихователь-дитина". Тому бажано відвідати спільні сімейні консультації у психотерапевта.
Небезпечною є спроба настроїти спілкування з людиною, яка перебуває у стані сп'яніння. Це безглузде, а іноді й загрозливе для здоров'я заняття. Не можна також вірити обіцянкам алкоголіка про те, що він скоро перестане пити, про те, що "це був останній запой" та ін. Рекомендується робити спроби звернення до лікаря-нарколога, але не тиснути на цю тему.
Не рекомендується вставати у позицію вихователя для людини з алкоголізмом. Варто виключити надмірну турботу, опіку. Не можна перекладати відповідальність життя алкоголіка він. Не можна закочувати істерики - оптимальними виявляються терплячі, послідовні дії. Тема алкоголізму з пацієнтом обговорюється спокійно, делікатно, але наполегливо.
Образи та звинувачення алкоголіка не призводять до очікуваних результатів - така модель поведінки лише підносить пацієнтові ще один привід для пиячіння. У діалозі з тверезим алкоголіком варто говорити більше не про шкоду алкоголізму, а про користь тверезого способу життя. Проте не варто хвалити пацієнта за те, що він уже добу/тиждень/місяць у тверезому стані. Тверезість – це нормальний стан, а не якесь досягнення.
Мотивація на лікування
Мотивація – те, що рухає людьми у їхніх досягненнях. Вилікуватися від алкоголізму - це досягнення, до якого доведеться крокувати довгі місяці, іноді роки. Нерідка ситуація, коли мотивація змінити хід свого життя на краще стійка лише на ранніх етапах лікування. Для підтримки мотивації бажано відвідувати консультації із психотерапевтом. Фахівець допоможе розібратися у внутрішніх перешкодах та конфліктах, що заважають терапії.
Встановити мотивацію – це недостатньо для лікування алкоголізму. Мотивація має підтримуватися постійно терапії. Існує ряд причин, через які мотиви лікування слабшають:
- недосконалість пам'яті - згодом пацієнт забуває сенс та емоційну значимість прийнятого рішення про лікування;
- ідеалізація минулого, пов'язаного з алкоголізмом, пошук плюсів у вживанні спиртних напоїв;
- не реалістичність очікувань, завищені вимоги до майбутнього без алкоголю - усунення шкідливої залежності не вирішує всіх проблем у житті, лікування не здатне автоматично зробити людину щасливою:
- відхилення від обраного шляху, що призводять до рецидиву алкоголізму через роки після лікування.
Щоб підтримати мотивацію, треба вміти хвалити себе та помічати свої досягнення. Потрібно розуміти, що шлях лікування непростий – у ньому є свої труднощі та перешкоди. Важливо вчасно згадувати причини скорочення алкоголю у житті.
Алкогольна залежність у наркології за ступенем тяжкості наслідків аналогічна до наркоманії за участю важких ін'єкційних наркотиків. Вилікувати захворювання непросто навіть після звернення до лікаря. Звертатися за допомогою важливо на ранніх стадіях хвороби, оскільки через роки залежності деякі наслідки невиліковні.